неділя, 28 лютого 2016 р.

Філософія життя

В чому сенс життя?
Когда мудрецам был задан вопрос: «В чём смысл жизни?», каждый из них начал отвечать по- своему. Одна женщина из мудрецов сказала: «Этот мир для человека — временное пристанище. Человек рождается со сжатыми кулаками, пытаясь покорить этот мир. А уходит из жизни с открытыми ладонями, так и не взяв от мира ни пылинки. Смысл жизни — в рождении желаний человека, творящих его посмертную судьбу». Мужчина из мудрецов продолжил дискуссию: «Желания у человека множественны, как морской песок. А дела человека единичны, как гранитные камни. Дела человека составляют его жизнь. Его плохие или хорошие дела становятся его плохой или хорошей судьбой. Смысл жизни человека слагается из того, что он каждый раз делает здесь и сейчас». Другая женщина из мудрецов ответила ему: «Дела являются следствием мыслей человека. Если человек действует со злыми мыслями, то страдание следует за ним, как колесо повозки за ногами вола. Если человек действует с добрыми мыслями, то радость следует за ним, словно тень от яркого солнца. Смысл жизни человека таится в его мыслях».

Так дискуссия продолжалась до полудня. Наконец, один из знаменитых учителей того времени, славившийся при дворе своей учёностью, промолвил: «От эмоций вспыхивают мысли, как пожар от молнии. Тем, кем человек был вчера, завтра уже не будет. Уметь извлекать уроки из жизни, значит, жить дважды. Смысл жизни в переменах, которыепорождаются тяжким трудом и волнениями». Среди мудрецов возникла тишина. И поскольку никто из них так и не ответил, Амрит, стоявший среди простого народа, решил поучаствовать в дискуссии и сказал: «Жизнь человека проходит, подобно сну. Чтобы понять её смысл, нужно проснуться. Перемены во внешнем полезны лишь тогда, когда они исходят из внутреннего мира человека. Всё, что есть и чего нет в этом мире, есть здесь — в Душе человека. Познание этой Истины есть смысл жизни». После этих слов простой народ возликовал, а мудрецы одобрительно закивали головами, соглашаясь с мудростью слов неизвестного юноши. Императорский приз был вручён Амриту. Так в один день он неожиданно овладел богатством и славой.(Уривок із книги Анастасії Нових «АллатРа»)
Картинки по запросу картинки про сенс життя        Картинки по запросу картинки про сенс життя

неділя, 21 лютого 2016 р.

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту (продовження)

В роботі з меланхоліком потрібно приділяти увагу, турботу і доброту. Головні особливості цих дітей: лякливість, нерішучість.Ці особистісні якості не можна ліквідувати. Покарання, демонстрування дорослими постійного невдоволення тільки розхитують надзвичайно чутливу нервову систему меланхоліка. Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий вивляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини, тактовно і зацікавлено проникає в її духовний світ, здійснює моральну підтримку і зміцнює віру у власні сили, виявляє розуміння її душевного стану.
Через певний  проміжок часу  потрібно організовувати для учня-меланхоліка "ситуацію успіху". Уважно стежачи за настроєм та інтересами дітей, заохочувати їх до занять у гуртках, секціях.
У спокійній, доброзичливій атмосфері нові знання засвоюються меланхоліками швидко і надовго (темп має бути помірним, варто повторити основні моменти, цікавитись чи всі встигли, що необхідно уточнити, можливо,самому підійти до дитини і пересвідчитись чи вона встигає). Тому створення сприятливих умов навчання і виховання дитини - ключова проблема в роботі з меланхоліками.
Меланхоліка швидко втомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна ( пам'ятаймо про тембр, висоту голосу, переключення уваги, насиченість уроку різними технічними засобами, ілюстративним матеріалом). Як наслідок, меланхолік виконує кожну роботу приблизно вдвічі повільніше за сангвініка (темп заради темпу - це страшна зброя, пам"ятаймо про це!). Меланхоліка варто змалку навчати планувати свою діяльність, розумно розподіляти час, інакше можливе нервове й фізичне виснаження організму на грунті хронічної перевтоми або ж формування відрази до праці, апатія. У дітей-меланхоліків досить часто можуть розвиватися не тільки неврози, а й комплекси невдахи, ізгоя.

субота, 20 лютого 2016 р.

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту (продовження)

Діти- флегматики найнезахищеніші. Шалені ритми сучасного життя їм незрозумілі, логічно не обгрунтовані й надзвичайно виснажливі.Саме діти-флегматики ризикують втратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків ( яких близько 2/3 від всієї людської популяції). Неправильний підхід до організації виховання та навчання флегматика - це звинувачення його в тупості, некмітливості, постійні спонукання, покарання за повільність .Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, вона починає поспіхом виконувати доручення , але неякісно,несумлінно; формується комплекс меншовартості, пов"язаний з постійними невдачами.В результаті дитина не розкриває себе як особистість, не реалізує власних творчих можливостей мислення, уяви.
 Флегматики бурхливо своїх почуттів не виявляють, але насправді вони в них глибокі і постійні.Діти болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими людьми, бояться і не люблять змін, нестабільності.Флегматики здатні повністю ігнорувати вимоги неавторитетної для них особи. З огляду на це, порада батькам та вчителям під час спілкування з флегматиками:зважувати кожне слово, кожну дію, щоб не втратити авторитет в очах дітей, намагатися створити повну взаємну довіру у стосунках, аби дитина не замикалася в собі. Працюючи з дітьми-флегматиками, вітаю кожен крок їхньої самостійності, непомітно допомагаю у складних справах, намагаюся не підганяти, не прискорювати дій дітей. Вчу правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час. Спроби прискорювати дії флегматиків малоефективні, а також небезпечні для психічного здоров'я дітей. Дітям-флегматикам настійливо рекомендую звечора готувати всі потрібні назавтра речі.
Спостерігаючи за впливом фізичних вправ на дітей-флегматиків, зазначу, що вони часто не стимулюють, і стомлюють, викликають сонливість і бажання після інтенсивної зарядки лягти відпочити.

четвер, 18 лютого 2016 р.

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту (продовження)

В роботі з холеричним типом темпераменту виявляю зацікавлене розуміння душевного стану учня, довідуюсь як налаштована дитина, в якому настрої вона зараз перебуває. Вимогу ретельно продумую та намагаюся її ставити в тактовній формі, "м"якій". Включаю таких учнів в активну діяльність, в якій виявляється  їх ініціатива. Спостереження показують, що зайнятість корисною справою розвиває позитивні якості учнів.
Своєю енергійністю, схильністю до ризику, впертістю, пустотливістю, задерикуватістю, нетерплячістю і високою конфліктністю діти-холерики викликають у дорослих та дітей негативне ставлення до них.Терпляче вчу їх ввічливості, вмінню стримувати емоції, посидючості, наполегливості.
Звертаюся до батьків дітей з холеричним типом темпераменту з проханням організувати життя дитини так, щоб вона, по можливості, не надто збуджувалася, не принижувати гідності дитини, з розумінням ставитися до "зривів" у поведінці. Висловлювати своє незадоволення спокійно:"А мені твій вчинок не сподобався, ти, мабуть, його не продумав. Коли будеш готовий обговорити його, підійдеш, і ми разом поміркуємо, що робити далі." Попереджаю батьків , що застосування фізичних покарань, окриків вкрай неефективні і шкідливі для здоров"я  для дітей-холериків. Вони остаточно розхитують нервову систему дитини, у якої процеси збудження домінують над процесами гальмування. Відтак досягається ефект, протилежний бажаному. Якщо дитина-холерик виконала роботу неякісно, її не можна сварити, карати, а треба пояснити, чому так не можна і вимагати повторного сумлінного виконання.
На уроках учні-холерики, швидко завершивши роботу, можуть заважати іншим учням. Отже для них завжди є кілька цікавих додаткових завдань.
У класі перебування двох холериків за однією партою, а отже на одній території, можливе, іноді корисне, але не завжди доцільне. Оптимальне сусідство -холерик і сангвінік.

середа, 17 лютого 2016 р.

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту

Спостерігаючи за навчанням  дітей, для себе зробила висновок, що нехтувати знаннями про темперамент учнів не варто. Це, можливо, найголовніше, що слід враховувати вчителю в роботі з учнями.
Поділюся досвідом  з цього питання.
Психологія дає поняття чотирьом типам темпераментів. Сангвінічний тип - сильний, холеричний тип - сильний,  флегматичний тип - сильний, меланхолічний тип - слабкий.
Працюючи з дітьми- сангвініками, більше виявляю довіру у виконанні доручень, підтримую їхню ініціативу, закріплюю віру у власні сили учнів. Таких учнів хвалю і не боюся "перехвалити". Допомогу сангвінікам краще дати у формі відкритої дружньої підтримки, поради, побажання, повчання та моралізаторства вони не терплять. Діти із сангвінічним типом темпераменту легко пристосовуються до будь-яких вимог дорослих. З такими дітьми, як правило, найменше проблем, тому неуважність батьків та педагогів може дорого обійтися вихованцям.
В першу чергу небезпека полягає в тому, що діти-сангвініки намагаються займатися тільки легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Тому необхідно з раннього віку виробляти в них стійкий інтерес (уважно розглядати, слухати, робити), терпіння (вміння кілька разів повторити дію, не викликавши в собі роздратування), цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і завжди завершувати розпочату справу, глибоко вникати в суть кожного питання. А ця робота досить копітка і потребує від педагогів та батьків зусиль та системи.
По-друге, компромісність, оптимізм, життєрадісність, товариськість сангвініка за неправильного виховання чи неконтрольованості здатні стати джерелом таких негативних рис характеру  як легковажність, поверховість, непостійність, егоїзм.

вівторок, 2 лютого 2016 р.

Методичний словничок педагога

Урок - це обмежена в часі організаційна одиниця навчального процесу,
функції якої полягають у досягненні завершеної, але часткової мети навчання.

Урок - це середовище суб"єкт- суб"єктної  та полісуб"єктної взаємодії,
в основі якої співпраця, співтворчість учителя з учнями;
набуття ними не лише пізнавального, а й соціального досвіду;
урахування впливу предметного й інформаційого середовища.

Компетентність - спеціально організовані набори знань, умінь,
навичок, що їх набувають в процесі навчання і здатність особистості
переносити ці набори в життєві ситуації.

Компетенція - вимоги до знань, на основі яких набулися вміння і навички.

Педдіагностика - сукупність методів вимірювання та оцінювання
кількісних та якісних показників якості навчання.

Оцінювання - процес формулювання висновків на основі порівняння
кількісних показників, отриманих з різних джерел.

Тестування - метод вимірювання певних властивостей особи за допомогою тесту.

Тест  - сукупність тестових завдань, підібраних за певними правилами
для вимірювання певної властивості.

понеділок, 1 лютого 2016 р.

Початкове навчання і виховання

Починати навчати дітей з 5 років запізно. Є посібники, які допоможуть навчати дітей з 1-2 років. Рекомендую посібник Земцової Ольги Миколаївни "Грамотійко" із серії "Розумні книжки".
Початкове навчання і виховання
Технології, які ефективні при навчанні дітей молодшого віку:
технологія ТРВЗ,
технологія розвитку критичного мислення,
проблемне навчання,
розвивальне навчання,
мнемотехніка