Своїми руками можна виготовити (із дисків)

Художниця-осінь

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту (продовження)

В роботі з меланхоліком потрібно приділяти увагу, турботу і доброту. Головні особливості цих дітей: лякливість, нерішучість.Ці особистісні якості не можна ліквідувати. Покарання, демонстрування дорослими постійного невдоволення тільки розхитують надзвичайно чутливу нервову систему меланхоліка. Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий вивляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини, тактовно і зацікавлено проникає в її духовний світ, здійснює моральну підтримку і зміцнює віру у власні сили, виявляє розуміння її душевного стану.
Через певний  проміжок часу  потрібно організовувати для учня-меланхоліка "ситуацію успіху". Уважно стежачи за настроєм та інтересами дітей, заохочувати їх до занять у гуртках, секціях.
У спокійній, доброзичливій атмосфері нові знання засвоюються меланхоліками швидко і надовго (темп має бути помірним, варто повторити основні моменти, цікавитись чи всі встигли, що необхідно уточнити, можливо,самому підійти до дитини і пересвідчитись чи вона встигає). Тому створення сприятливих умов навчання і виховання дитини - ключова проблема в роботі з меланхоліками.
Меланхоліка швидко втомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна ( пам'ятаймо про тембр, висоту голосу, переключення уваги, насиченість уроку різними технічними засобами, ілюстративним матеріалом). Як наслідок, меланхолік виконує кожну роботу приблизно вдвічі повільніше за сангвініка (темп заради темпу - це страшна зброя, пам"ятаймо про це!). Меланхоліка варто змалку навчати планувати свою діяльність, розумно розподіляти час, інакше можливе нервове й фізичне виснаження організму на грунті хронічної перевтоми або ж формування відрази до праці, апатія. У дітей-меланхоліків досить часто можуть розвиватися не тільки неврози, а й комплекси невдахи, ізгоя.

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту (продовження)

Діти- флегматики найнезахищеніші. Шалені ритми сучасного життя їм незрозумілі, логічно не обгрунтовані й надзвичайно виснажливі.Саме діти-флегматики ризикують втратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків ( яких близько 2/3 від всієї людської популяції). Неправильний підхід до організації виховання та навчання флегматика - це звинувачення його в тупості, некмітливості, постійні спонукання, покарання за повільність .Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, вона починає поспіхом виконувати доручення , але неякісно,несумлінно; формується комплекс меншовартості, пов"язаний з постійними невдачами.В результаті дитина не розкриває себе як особистість, не реалізує власних творчих можливостей мислення, уяви.
 Флегматики бурхливо своїх почуттів не виявляють, але насправді вони в них глибокі і постійні.Діти болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими людьми, бояться і не люблять змін, нестабільності.Флегматики здатні повністю ігнорувати вимоги неавторитетної для них особи. З огляду на це, порада батькам та вчителям під час спілкування з флегматиками:зважувати кожне слово, кожну дію, щоб не втратити авторитет в очах дітей, намагатися створити повну взаємну довіру у стосунках, аби дитина не замикалася в собі. Працюючи з дітьми-флегматиками, вітаю кожен крок їхньої самостійності, непомітно допомагаю у складних справах, намагаюся не підганяти, не прискорювати дій дітей. Вчу правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час. Спроби прискорювати дії флегматиків малоефективні, а також небезпечні для психічного здоров'я дітей. Дітям-флегматикам настійливо рекомендую звечора готувати всі потрібні назавтра речі.
Спостерігаючи за впливом фізичних вправ на дітей-флегматиків, зазначу, що вони часто не стимулюють, і стомлюють, викликають сонливість і бажання після інтенсивної зарядки лягти відпочити.

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту (продовження)

В роботі з холеричним типом темпераменту виявляю зацікавлене розуміння душевного стану учня, довідуюсь як налаштована дитина, в якому настрої вона зараз перебуває. Вимогу ретельно продумую та намагаюся її ставити в тактовній формі, "м"якій". Включаю таких учнів в активну діяльність, в якій виявляється  їх ініціатива. Спостереження показують, що зайнятість корисною справою розвиває позитивні якості учнів.
Своєю енергійністю, схильністю до ризику, впертістю, пустотливістю, задерикуватістю, нетерплячістю і високою конфліктністю діти-холерики викликають у дорослих та дітей негативне ставлення до них.Терпляче вчу їх ввічливості, вмінню стримувати емоції, посидючості, наполегливості.
Звертаюся до батьків дітей з холеричним типом темпераменту з проханням організувати життя дитини так, щоб вона, по можливості, не надто збуджувалася, не принижувати гідності дитини, з розумінням ставитися до "зривів" у поведінці. Висловлювати своє незадоволення спокійно:"А мені твій вчинок не сподобався, ти, мабуть, його не продумав. Коли будеш готовий обговорити його, підійдеш, і ми разом поміркуємо, що робити далі." Попереджаю батьків , що застосування фізичних покарань, окриків вкрай неефективні і шкідливі для здоров"я  для дітей-холериків. Вони остаточно розхитують нервову систему дитини, у якої процеси збудження домінують над процесами гальмування. Відтак досягається ефект, протилежний бажаному. Якщо дитина-холерик виконала роботу неякісно, її не можна сварити, карати, а треба пояснити, чому так не можна і вимагати повторного сумлінного виконання.
На уроках учні-холерики, швидко завершивши роботу, можуть заважати іншим учням. Отже для них завжди є кілька цікавих додаткових завдань.
У класі перебування двох холериків за однією партою, а отже на одній території, можливе, іноді корисне, але не завжди доцільне. Оптимальне сусідство -холерик і сангвінік.

Основні принципи індивідуальної виховної роботи з дітьми різних типів темпераменту

Спостерігаючи за навчанням  дітей, для себе зробила висновок, що нехтувати знаннями про темперамент учнів не варто. Це, можливо, найголовніше, що слід враховувати вчителю в роботі з учнями.
Поділюся досвідом  з цього питання.
Психологія дає поняття чотирьом типам темпераментів. Сангвінічний тип - сильний, холеричний тип - сильний,  флегматичний тип - сильний, меланхолічний тип - слабкий.
Працюючи з дітьми- сангвініками, більше виявляю довіру у виконанні доручень, підтримую їхню ініціативу, закріплюю віру у власні сили учнів. Таких учнів хвалю і не боюся "перехвалити". Допомогу сангвінікам краще дати у формі відкритої дружньої підтримки, поради, побажання, повчання та моралізаторства вони не терплять. Діти із сангвінічним типом темпераменту легко пристосовуються до будь-яких вимог дорослих. З такими дітьми, як правило, найменше проблем, тому неуважність батьків та педагогів може дорого обійтися вихованцям.
В першу чергу небезпека полягає в тому, що діти-сангвініки намагаються займатися тільки легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Тому необхідно з раннього віку виробляти в них стійкий інтерес (уважно розглядати, слухати, робити), терпіння (вміння кілька разів повторити дію, не викликавши в собі роздратування), цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і завжди завершувати розпочату справу, глибоко вникати в суть кожного питання. А ця робота досить копітка і потребує від педагогів та батьків зусиль та системи.
По-друге, компромісність, оптимізм, життєрадісність, товариськість сангвініка за неправильного виховання чи неконтрольованості здатні стати джерелом таких негативних рис характеру  як легковажність, поверховість, непостійність, егоїзм.

Методичний словничок педагога

Урок - це обмежена в часі організаційна одиниця навчального процесу,
функції якої полягають у досягненні завершеної, але часткової мети навчання.

Урок - це середовище суб"єкт- суб"єктної  та полісуб"єктної взаємодії,
в основі якої співпраця, співтворчість учителя з учнями;
набуття ними не лише пізнавального, а й соціального досвіду;
урахування впливу предметного й інформаційого середовища.

Компетентність - спеціально організовані набори знань, умінь,
навичок, що їх набувають в процесі навчання і здатність особистості
переносити ці набори в життєві ситуації.

Компетенція - вимоги до знань, на основі яких набулися вміння і навички.

Педдіагностика - сукупність методів вимірювання та оцінювання
кількісних та якісних показників якості навчання.

Оцінювання - процес формулювання висновків на основі порівняння
кількісних показників, отриманих з різних джерел.

Тестування - метод вимірювання певних властивостей особи за допомогою тесту.

Тест  - сукупність тестових завдань, підібраних за певними правилами
для вимірювання певної властивості.